Високий товариськість те, що собака представляє по відношенню до інших тварин і по відношенню до людини, було і залишається важливим об’єктом дослідження для науки. Хорошим доказом цього є дослідження, нещодавно опубліковане журналом Наука розвивається, який робить висновок, що зазначена комунікабельність пов’язана з генетичним компонентом.
Дослідження
На чолі з еволюційним біологом Бріджит фон Холдт, група експертів з Принстонського університету вирішила вивчити хромосомну область, пов’язану з товариськістю цих тварин. Відсутність цього, в свою чергу, спричиняє синдром Вільямса-Борена (WBS) у людей, вроджений за своєю природою і характеризується гіперсоціальною поведінкою.
Для цього було проаналізовано ДНК та поведінку кількох домашніх собак та сірих вовків, соціалізованих людиною, а також характеристики різних порід, що каталогізуються Американським кінологічним клубом. Дослідники здійснили комунікабельність та вправи на вирішення проблем.
Una de las pruebas más destacables fue la de hacer que cada animal abriera, sin ninguna ayuda, una caja que guardaba una recompensa en su interior. Todo ello en presencia de un ser humano que mantenía una actitud neutra. Los expertos pudieron comprobar que los perros se interesaron la mayor parte del tiempo en la persona, a diferencia de los lobos.
Tras analizar todos los datos, los expertos concluyeron que los Гени GTF2I та GTF2IRD1 здається, пов’язані з гіпертовариством собак – ключовим елементом одомашнення, який відрізняє їх від вовків.
Результати
За словами самої Бріджетт Фон Холдт, ці результати “можуть пояснити відмінності в поведінці собак та вовків, полегшуючи тим самим їх співіснування з людьми”. Однак у цій галузі ще потрібно провести багато досліджень, і явно приручення це не суто генетичне питання, як пояснює вчений: “Ми не говоримо, що ми знайшли мутацію, яка контролює комунікабельність собак”. Гени зумовлені зовнішніми факторами, які їх активують або гальмують. Однак, на думку експертів, цей напрямок досліджень може призвести до великих відкриттів.